Поради для батьків

                        Поради для батьків

                                  Порада № 1

Порада № 2

Порада № 3

Порада № 4

Порада № 5

                                                                     
                                                 Порада № 6

Порада № 7

Порада № 8

Порада № 9

Порада № 10

Порада № 11

Порада № 12

Порада № 13

Порада № 14

Поради батькам 

про виховання підлітка

Виховання підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Ця перехідна фаза приносить проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину.

Далі наводяться десять корисних порад, які допоможуть вам зміцнити й оздоровити ваші стосунки з підлітком.

                                            Будьте не батьками, а друзями

Час балувати дитину минув! Будьте більше друзями, ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його підтримати. Це одна з найкращих порад про виховання підлітків, яку вам варто прийняти.

                                    Поважайте особистий простір підлітка

Секрети складають більшу частину життя підлітка. Як батькам вам необхідно знати всі таємниці життя вашої дитини, але іноді їй необхідно надавати особистий простір та уникати втручання в її світ. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли вона дійсно потребує цього.

                                   Підготуйте себе до особливостей підліткового періоду

Підліток – це вже не дитина, тому треба певною мірою готувати себе до його виховання. Читайте книги або пригадуйте свої підліткові роки й те, як ви справлялися зі змінами у вашому житті. Чим більше ви дізнаєтесь, вивчите й проявите емпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми.

                                  Дисциплінуйте, а не карайте

Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав'язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони принесуть їй. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил.

                                 Прищеплюйте почуття відповідальності

У деяких культурах підліток уважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов'язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі.

                   Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком

Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов'язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їхні життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею.

                  Дійте превентивно, з урахуванням прогнозу розвитку подій

Шукайте відповідний час, щоби порозмовляти з вашою дитиною про важливі для неї запитання, які вона часто не у змозі поставити, або просто соромиться зробити це. Це може бути тактовна розмова про музичні переваги або серйозне обговорення таких тем, як період статевого дозрівання чи інтимне життя. Намагайтеся чітко відповідати на запитання підлітка, не намагайтесь ухилитись або давати завуальовані відповіді.

                                    Будьте свідомими й обережними

Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його компанію. Це не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Ви повинні бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас.

                                Будьте милосердними і співчутливими

Перед тим як суворо відчитати підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичної шкоди його здоров'ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими.

                                   Будьте гідні наслідування

Навіть у підлітковому віці діти наслідують батьків просто тому, що батьки – це єдина константа в їхньому мінливому світі. Якщо існує невідповідність між тим, що ви кажете, й тим, що ви робите, підліток легко визначить фальш. Тому завжди намагайтесь бути прикладом для наслідування – тим, кого підліток з радістю копіює.

Виховання підлітка вимагає більше турботи, ніж будь-який інший період виховання. Хто завгодно може надати підлітку їжу й дах, але тільки турботливі батьки, які розуміють і підтримують, здатні вказати йому правильний шлях. Тому будьте максимально обережними та дбайливими при вихованні підлітка, дуже скоро він стане дорослим, і у вас почнуться кращі часи!

Як правильно 

розмовляти з підлітком

Подолати прірву між поколіннями дуже важко. «Чому ти не такий, яким я був у твоєму віці?» – якщо ви часто повторюєте ці слова, це означає, ви точно виховуєте підлітка.
У більшості випадків люди звинувачують підлітків у грубості у стосунках з батьками. Але чи завжди винні діти? У цьому віці в підлітків відбуваються величезні зміни емоційного, фізичного та психологічного характеру. Ці зміни дійсно нищівні й роблять перехідний період важким як для вас, так і для вашого підлітка.
У міру його дорослішання дорослішаєте й ви. Вам необхідно прийняти той факт, що ваша дитина стоїть на шляху до самостійного життя. Вам треба припинити контролювати її життя та її вибір. Однак примиритися з цим іноді дуже важко, і тоді виникають непорозуміння та прірва між вами й вашим підлітком.
                         Як правильно розмовляти з підлітком?

Здорове спілкування між дитиною й батьками вкрай необхідне. Адже змусити її слухати стає все складніше та складніше. Секрет здорового спілкування з підлітком полягає в певній манері розмови.

                          Як чинити правильно

Ось чотири поради про те, як правильно поводитися батькам при розмові з підлітками.

1. Завжди залишайтеся хорошим слухачем. Секрет будь-якого успішного спілкування полягає в тому, щоб у першу чергу вміти добре слухати.

• Якщо ваш підліток хоче поділитися чимось з вами, відкладіть всі справи й уважно вислухайте його.
• Якщо ви зробите це, ваша дитина відчує, що ви визнаєте складність її проблем і питань.
• Якість хорошого слухача, яку проявляють батьки, допомагає налагодити позитивний зв'язок з підлітком.

2. Довіряйте дитині. Не піддавайте її слова сумніву та не звинувачуйте. Завжди вислухайте проблему до кінця.

• Довіряйте своєму підлітку, він ніколи не стане брехати вам.
• Ніколи не сумнівайтесь у тому, що сказала ваша дитина-підліток, і не додумуйте. Також абсолютно неприпустимі будь-які ваші звинувачення на її адресу.
• Якщо ви почнете сумніватись, додумувати та звинувачувати дитину, вона втратить віру у вас, і це завадить їй ділитися з вами своїми проблемами.

3. Не засуджуйте. Ще один секрет здорового спілкування з підлітком – припиніть його засуджувати.

• У нього в голові багато плутанини. Він часто робить вибір імпульсивно, у запалі, але ви не повинні засуджувати його за це.
• Завжди починайте розмову, чітко давши зрозуміти, що ви знаєте, що в нього були вагомі причини зробити так, а не інакше.
• У таких питаннях суддівство не може зробити людину істинно розуміючою та об'єктивною. Уникайте його повністю.

4. Ставтесь до підлітка, як до відповідальної особистості. Коли ви ставитесь до нього з повагою і як до відповідальної людини, він автоматично починає поводитись відповідним чином.

• Допомагайте йому шукати рішення, але ніколи не нав'язуйте свою думку.
• Не поспішайте завжди пропонувати свою допомогу. З деякими проблемами нехай він упорається сам.
• Дайте йому відчути, що він досить дорослий, щоб вирішувати свої проблеми самостійно.

Як робити не слід

Ось деякі заборони, про які вам треба пам’ятати під час розмови з підлітком. Якщо ви будете уникати подібної негативної поведінки, описаної далі, це допоможе вам завоювати відвертість і довіру дитини.

1. Ніколи не реагуйте на гнів підлітка. Підлітки схильні до різких коливань настрою, пам'ятайте про це.

• Дитина часто розгублюється й не знає, як діяти. Якщо вона сердиться, не реагуйте на це занадто емоційно. Гнів ніколи не може бути відповіддю на гнів.
• Невпевненість підлітка перешкоджає йому приймати правильні рішення про те, як висловлювати свої почуття й емоції.
• Якщо ви продемонструєте у відповідь гнів, підліток просто залишить вас наодинці з вашим нападом обурення.

2. Не критикуйте. Критика може вплинути на впевненість вашої дитини в собі.

• Якщо ви хочете, щоби підліток брав до уваги вашу думку та погляди, припиніть критикувати його.
• Змініть свою негативну думку про незначні проблеми, наприклад, про те, як підліток одягається. Це допоможе вам утримувати його увагу при обговоренні більш складних питань, таких як сексуальні стосунки, наркотики й навчання.
• Часті незадоволення, бурчання та критика призведуть до того, що підліток повністю відкине вашу думку. Вони також вкрай негативно позначаються на його впевненості в собі.

3. Не питайте занадто багато. Якщо ви ставите занадто багато запитань, підлітку може здатися, що ви втручаєтеся в його особистий простір.

• Питайте тільки про те, що необхідно.
• Поважайте особистий простір вашої дитини та не примушуйте її ділитись тим, що вона хотіла би тримати при собі.
• Коли вам необхідно щось спитати в неї, стежте за своїм тоном, висловлюйтесь привітно, по-дружньому.

4. Не розкривайте секрети підлітків. Якщо підліток довіряє вам свої секрети, поважайте та захищайте їх з усією щирістю.

• Він ділиться секретом тільки тому, що довіряє вам.
• Поважайте вашу близькість і зберігайте його секрети при собі.
• Це чудовий спосіб допомогти підлітку повністю розкритись.

У статті наведені лише деякі поради про те, як слід і не слід поводитися при розмові з підлітком. І хоча чіткого плану спілкування з підлітком просто не існує, ці дрібниці допомагають пройти довгий шлях у становленні міцної основи успішного спілкування та взаєморозуміння.

П’ять секретів

 спілкування з підлітками

Чи знайома вам така ситуація? Зранку ваш син (підліток) надовго зачиняється у ванній кімнаті, і це в той час, коли ви поспішаєте на роботу. Ви думаєте: «Як я змогла виховати таку неуважну дитину: вона проявляє до мене справжню неповагу!». Тим часом у ванній кімнаті ваш син схвильовано дивиться на своє віддзеркалення й думає: «Я ні за що не піду до школи з таким здоровенним прищем!». Ви втрачаєте терпіння і переходите на крик, стукаєте у двері й вимагаєте, щоб він поспішав. Він у відповідь кричить: «Боже, ти ж нічого не розумієш! Залиш мене у спокої!». Коли він нарешті виходить, то мовчить та ігнорує всі ваші зауваження. У підсумку ви запізнюєтесь на роботу й відчуваєте себе цілком розбитою, не розуміючи: «Чому моя дитина мене не слухається? Невже тепер вона завжди буде мені заперечувати?».

Дистанціонування та гарячність часто є тими єдиними способами спілкування, до яких вдається ваш підліток, опинившись у складній ситуації, що, у свою чергу, провокує виникнення ще більшої кількості конфліктів. Ви й ваша дитина – це два різних світи, дві точки зору, і ваше спілкування може стати справжньою головоломкою.

Багато батьків знають про те, що чим більше вони пригнічують своїх дітей, тим більше зустрічають спротиву та затятості при відстоюванні їх юнацьких поглядів. Підлітки емоційно реагують або замикаються в собі й думають: «Мої батьки не знають відповідь, то ж який сенс намагатись розкриватися перед ними? Я тільки негативно їх налаштую». Ви повинні зрозуміти, що мовчання або гостре реагування – це їхня спроба впоратися зі стресом і захиститись. Вони просто не знають інших, більш конструктивних способів.

Ось п’ять по-справжньому корисних порад, які ви можете застосувати при спілкуванні з вашими дітьми в їх важкий підлітковий період.

1. Постарайтеся зробити все, щоб діти захотіли вас почути. 

Є простий та універсальний секрет, який допоможе вам ефективно контактувати з вашим підлітком: незалежно від того, наскільки це важко, постарайтесь усі ваші розмови починати зі щирої спроби зрозуміти вашу дитину, навіть якщо ви абсолютно не згодні з нею або поки не розумієте, про що вона пробує вам розповісти.

Наприклад, ваша донька, замість того щоб виконувати домашнє завдання, сидить онлайн у чаті зі своїми друзями. Це зводить вас з розуму, і ви зараз же починаєте переживати та думати: «Якщо вона не пройде ще один тест, її середній бал знизиться і вона ніколи не вступить до університету. Яке майбутнє на неї чекає?». При цьому ваша донька думає зовсім по-іншому: «Мені обов’язково треба порозмовляти з Ірою. Якщо ми сьогодні не помиримось після нашої сварки в актовому залі, усі дівчата будуть проти мене, і завтра у школі вже ніхто не захоче розмовляти зі мною». Знову ж таки, ось вони – два різних світосприйняття.

Спробуйте розпочати так: «Я розумію, наскільки тобі важко через те, що ти посварилася зі своєю кращою подругою. Однак треба буде пройти цей тест. Навчання у школі – це твоя праця, на тобі лежить відповідальність за її виконання в міру своїх здібностей. Отже давай сядемо і разом придумаємо хороший спосіб розпланувати твій вечір так, щоб ти все встигла». Тільки не кажіть: «Я розумію, але…», в цей самий момент це дискваліфікує все, що ви тільки-но сказали.

Почніть зі справжнього розуміння як з відправної точки і, перед тим як розповісти дитині про те, які зміни й корективи треба внести у своє життя, постарайтеся поставити себе на її місце. Такий підхід здатний практично чудовим чином «розкрити вуха» ваших дітей. Вони більше не будуть захищатись від вас, а навпаки, їм буде цікаво прислухатись до ваших слів.

2. Постарайтесь приборкати свою емоційну реакцію. 

У той момент коли ви пробуєте донести свої ідеї до підлітка, емоції можуть стати вашим ворогом. Нагадайте собі про те, що все, що він каже й робить, він робить абсолютно не для того, щоб насолити вам або чимось докорити. Так, вам можуть не сподобатись його поведінка чи думки, але постарайтеся тримати свої емоції при собі, навіть якщо ця поведінка впливає на ваш стан у цілому. Це нелегко, це важко, але це навичка, яку ви можете розвивати, як і будь-яку іншу.

Перед тим як розпочати розмову з дитиною, бажано подумки повторити таке: «Це як ділові переговори, нічого особистого». Коли ви дійсно навчитесь так думати, у вас не буде жодних причин, щоби злитись на свою дитину за те, що вона була самою собою. Її вибір може бути невірним, але це тільки тому, що в неї поки що немає потрібного набору навичок, щоби більш ефективно вийти із ситуації.

Тож ваше завдання полягає у тому, щоби супроводити її на шляху до прийняття більш грамотного та виваженого рішення, усіляко сприяючи засвоєнню потрібних навичок. Коли ви приймете це як своє батьківське завдання, то станете менш емоційними. Якщо ви знаходитесь у стані фрустрації, пам’ятайте, що не можна приймати все особисто на свій рахунок. Скажіть собі, що це всього лише звична проблема, що чекає на рішення і є частиною поточних питань виховання.

3. Ставте відкриті запитання, що вас цікавлять, але тільки не конфронтаційні.

 Попросіть вашого підлітка розповісти про свої ідеї та підтримайте його. Хай він побачить, що ви вірите в нього і не відчуваєте злості на його войовничі спроби утвердитись у цьому житті. Коли ви проявляє віру в його здібності та надаєте йому особистий простір для самостійного прийняття рішень, то ініціюєте розвиток у своєї дитини справжньої впевненості в собі.

Не ставте конфронтаційних запитань, що можуть спровокувати в дитини бажання захиститись від вас: «Чому ти не можеш підвестись тоді, коли треба? Що з тобою відбувається?». Краще використовуйте відкриту форму діалогу: «У тебе є які-небудь ідеї, як підвестись тоді, коли треба?». Якщо дитина каже, що немає, запропонуйте кілька ваших власних варіантів і спитайте, який з них влаштує її більше. Вашому підлітку дуже важливо зрозуміти одну річ: йому самому доведеться вирішувати свої проблеми. Не переходьте на його територію. Просто допоможіть розібратися та прийняти рішення, а також будучи поруч, дозвольте пережити закономірні наслідки його поведінки.

Ваше завдання полягає у сприянні самостійному та незалежному мисленню вашої дитини, завдяки чому вона відчує певний контроль над своїм життям. Відкрито вислухайте все, що вона скаже, та запропонуйте критично оцінити кожний з можливих варіантів. Що в них дійсно ефективно, а що проблематично для виконання? Якими можуть бути наслідки та пов’язані з ними переживання, як вона буде справлятися з ними?

4. Не відчувайте, що маєте якісь потреби, будьте незалежними. 

Намагайтесь не відчувати глибоку потребу в тому, щоб ваш підліток обов’язково співробітничав з вами чи завжди поводився добре. Коли ви чогось вимагаєте від своєї дитини – чогось, що покращить ваше самопочуття (і заспокоїть вас), ви стаєте вразливими, тому що вона зовсім не повинна давати вам це. Не отримуючи бажаного, ви будете ще більше прагнути контролювати свою дитину та маніпулювати нею. У свою чергу, ваш підліток буде ставати все більше й більше неслухняним або слухняним пасивно – у будь-якому випадку нічого доброго.

Правда в тому, що для отримання почуття внутрішнього комфорту вам за великим рахунком ніхто не потрібен. Ви можете самі вирішувати свої власні проблеми й відчувати впевненість у своїх силах. Тож якщо ваш підліток щось робить певним чином, це його проблема – проблема, яку йому теж треба буде вирішити самому. Ваше завдання – подумати над тим, що ви зробите по відношенню до нього та як відреагуєте на його поведінку. Це як раз повністю у ваших руках.

Спитайте себе: «Як я хочу діяти незалежно від того, що зробить моя дитина? З чим я можу миритись, а з чим ні?». Зберіть усі сили та скажіть собі: «Якщо моя дитина кричить на мене, замість того, щоб відчувати гостру потребу в тому, щоб вона припинила кричати, я можу просто розвернутись, піти геть і не втягуватись у конфлікт». Покажіть дитині, що не станете розмовляти, доки вона не підійде до вас увічливо та делікатно.

Сенс ось у чому: коли ви не намагаєтеся примушувати дитину змінитись або відповідати певному шаблону, то можете виробити для себе вірну позицію. Як наслідок, ваша дитина стане більш слухняною, тому що не буде кому чинити спротив. Якщо ви робите спроби контролювати її та управляти нею, та ще й не реагуєте на неї, вона буде змушена боротися із самою собою, а не з вами.

5. Нічого не робіть, доки обидва не заспокоїтесь. 

Ще одне правило: нічого не робіть до тих пір, доки ви й ваша дитина не станете абсолютно спокійними. Просто нічого не робіть, нічого не кажіть. Ви можете, якщо потрібно, взяти тайм-аут на кілька хвилин або на стільки, на скільки буде потрібно. Коли емоції стабілізуються, сядьте та порозмовляйте. Дуже неефективно робити спроби починати обговорювати серйозні теми чи приступати до розв’язання конфлікту, перебуваючи в самому розпалі сварки. Тож, якщо ви або ваша дитина засмучені, зробіть паузу й поверніться до розмови тільки тоді, коли зможете порозмовляти у спокійному тоні.

Якщо при спробі порозмовляти ваша дитина грубить або переходить межі дозволеного, усе одно тримайте себе в руках і зробіть усе можливе, щоб не втягнутись у конфлікт. Якщо в даний період часу ваші стосунки такі, що забезпечити відкриту, поважну бесіду неможливо, пам’ятайте, що проявляти мудрість і сталість – це все-таки ваше завдання.

Придумайте собі який-небудь ситуативний девіз, наприклад: «Я в цей конфлікт не втягнусь, що б не було». Якщо ви зможете раз від разу слідувати цим словам, то з часом бунт та антагонізм стихнуть. І не переживайте, якщо іноді ви все-таки втягнетесь у негатив – залишатися сильним дуже непросто. А ще хороші новини полягають в тому, що чим більше ви будете відмовлятися брати участь у непотрібних сварках, тим легше вам буде зберігати спокій.

ТОП 10 слів і фраз, 

які не можна говорити дитині

№ 1. "Я тебе не люблю". Ці слова дійсно можуть травмувати психіку дитини. У малюка з'являється страх, що так і є насправді і він нікому не потрібен. Уявіть самі: як при цьому дитині? Краще завжди нагадайте, що Ви любите крихітку, навіть якщо вона погано себе веде і вередує.

№ 2. "Я залишу тебе одну(одного)". Коли дитина не слухається - батьки часто так говорять. При цьому в думках у малюка "я нікому не потрібен". Якщо дитина це чує постійно, то стає замкнутою і невпевненою у собі.

№ 3. "Тебе чужий дядько забере, або міліціонер, або Бабай". Цей прийом використовували ще наші мами і бабусі, йому напевно сотні тисяч років, але тим не менш, якщо малюк тривожний, то він починає всього боятися, знаходиться в постійному нервовому напруженні.

№ 4. "Ти поганий(-а), ледачий(-а) і т.д." Адже якщо раз сто сказати про це, то малюк повірить у це і почне вести себе відповідно. Правильніше сказати дитині, що вона вчинила недобре і так робити не треба.

№ 5. "Дай краще сама все зроблю!" Тим самим Ви провокуєте у дитини думки, що у неї не вийде, вона незграбна. Таким чином, з'являється невпевненість у своїх силах, і пропадає всяке бажання що-небудь робити.

№ 6. "У мене немає часу". Дитині необхідна батьківська увага і усвідомлення, що її справи цікаві мамі і татові. А якщо тато з мамою постійно зайняті і не можуть приділити їй час то вона буде шукати на стороні споріднені душі, віддаляючись від сім'ї. Тому завжди приділяйте час малюкові. Навіть, якщо зараз Ви зайняті, поясніть це, але пізніше знайдіть час і побудьте з дитиною.

№ 7. "Твій тато (мама) такий-сякий!" Діти однаково люблять батьків, тому чути таке дуже для них болісно. А якщо таке чути часто, то неминуче авторитет одного з батьків (або навіть обох) впаде в очах дитини.

№ 8. "З тебе не вийде толку, нічого доброго не вийде!" Це сильно принижує дитину. Варто взагалі виключити подібні фрази зі свого лексикону.

№ 9. "Не переживай через дурниці". Можливо це для Вас дурниця, а для Вашої дитини зламана або втрачена іграшка - справжня трагедія. Адже в її світі це дуже важливо. Тим самим Ви ризикуєте втратити довіру малюка. Варто пожаліти дитину, вислухати її, адже Ви її найкращий друг і опора.

№ 10. "Інші діти молодці, вміють це , роблять те ...." З одного боку, Ви дійсно можете дати стимул, щоб Ваше чадо щось робило, а з іншого боку, можете викликати занижену самооцінку, суперництво з іншою дитиною, яку ставите в приклад, і ревнощі, що мама і тато її не так вже і сильно люблять.

Порада. Найчастіше ставте себе на місце своєї дитини - це допоможе уникнути Вам багатьох помилок! Постійно говоріть своїй дитині, що Ви її любите, підтримуйте її у всьому і вона Вам відповість тим же!

Як допомогти підлітку 

приймати розумні рішення

Батькам хочеться, щоби підліток приймав мудрі рішення. Але найчастіше він не у змозі вибрати правильний шлях, і в результаті вам усе одно доводиться втручатись. Як батькам вам необхідно дотримуватись межі між наданням підліткам занадто великої свободи та надмірної опіки над ними. При цьому важливо пам'ятати, що підліткові навички прийняття рішень є невід'ємною частиною дорослішання й, безумовно, однією з найскладніших навичок.
Далі запропоновано кілька простих, але важливих порад, які вам варто використовувати, щоб допомогти своєму підлітку приймати власні рішення.

Як допомогти підлітку прийняти правильне рішення?

У той час як ваша дитина прагне багато свободи, ви хочете забезпечити її безпеку. У міру дорослішання підлітка надайте йому право вибору. Збільшення ступеня незалежності забезпечує більшу свободу, яка, у свою чергу, вселяє віру у власні сили та можливості дитини приймати правильні рішення.
Проведені дослідження доводять, що підлітки у віці від 13 до 18-ти років мають потребу в наставництві при прийнятті рішень. Це вік, коли частина мозку дитини, що відповідає за задоволення, домінує над частиною, що відповідає за логіку та побудову правильних умовиводів.

Ось три запитання, які ви повинні постійно ставити підлітку:

• Ти вважаєш свою поведінку безпечною?
• Ти думаєш, що зробив розумно і цей вчинок принесе тобі користь у довгостроковій перспективі?
• Ти думаєш, що поводишся справедливо по відношенню до інших людей?

Способи розвитку в підлітків навичок прийняття рішень

• Прийняття важкого рішення насправді означає звернення до надто великої кількості нюансів. Найкращим підходом до прийняття правильного рішення в цьому випадку буде розуміння, у чому конкретно полягає питання (або ж питання). Наприклад, коли ви з'ясовуєте, яка школа краще підійде для вашої дитини, повідомте їй про різні критерії, які необхідно враховувати при прийнятті даного рішення.
• У випадку, якщо у вас величезний список варіантів рішення, складіть список своїх основних переваг, а потім порівняйте його зі списком своїх вимог.
• Ваш підліток повинен розуміти, що рішення, які ви приймаєте, реалістичні. Це також ефективний спосіб допомогти вашій дитині стати критичною по відношенню до самої себе.
• Допоможіть підлітку зрозуміти, як його рішення впливають на інших людей. Нехай він усвідомлює, що, перш ніж прийти до рішення, треба врахувати безліч чинників. Наприклад, якщо він хоче стати вегетаріанцем, треба подумати над тим, як це вплине на людей, які зберуться з ним за одним столом.
• Візьміть за правило завжди надавати підлітку достатньо часу для роздумів перед прийняттям рішення.
• Поділ одного великого рішення на кілька дрібніших гарантує успіх. Маленькі кроки допомагають визначити, рухаєтесь ви у правильному напрямку чи ні. Контролюйте наслідки рішень, які приймає підліток. Наприклад, ви можете попросити його спробувати спочатку скоротити споживання м'яса, птиці та риби, перш ніж стати вегетаріанцем у повному розумінні цього слова.

Процес прийняття підлітком рішень вимагає практики. У міру дорослішання дитини її виховання набуває більше характеру рекомендацій та наставництва, ніж контролю. Щоби підтримати дитину у прийнятті відповідальних рішень, діліться своєю любов'ю, досвідом, довірою та часом.

Хоча підлітки зазвичай піддають сумніву досвід, переконання та цінності своїх батьків, необхідно намагатись підтримувати їх протягом всього часу дорослішання. Однак пам'ятайте: чим більше ви їх контролюєте, тим сильніше вони повстають і чинять опір. Будьте тактовними у своєму підході.

Мобільний телефон для дитини – примха чи необхідність?

Ще декілька років тому такого питання не виникало зовсім, але зараз, воно є дуже актуальним. Тож, треба розібратися, чи потрібен дитині власний мобільний телефон.

Спочатку замислитеся - для кого насправді потрібен цей телефон? В першу чергу, він необхідний для батьків малюка. Адже з появою мобільного телефону у дитини, ви зможете в будь-яку хвилину зателефонувати їй та спитати де вона, і чому затримується у школі. Також ви будете знати, що і малюк зможе зателефонувати вам в разі потреби. Ще однією важливою складовою є те, що з мобільника можна звернутися у швидку допомогу чи міліцію – ви зможете завчити з дитиною ці важливі номери, щоб у випадку небезпеки малюк зміг самостійно викликати поміч.

Тепер щодо фінансового питання – покупка мобільного телефону для дитини, а потім постійне поповнення рахунку – це нова стаття витрат у сімейному бюджеті, і варто врахувати все це заздалегідь. Не виключайте можливості, що дитина може загубити мобільний телефон чи зламати, тому краще віддати перевагу нескладним та не коштовним моделям, які є більш практичним. Також варто сказати, що дорога модель телефону у дитини може послужити приманкою для злодіїв, тому все ж краще обрати простий телефон.

Ще однією позитивною якістю мобільного телефону є те, що можна контролювати місцезнаходження вашої дитини – таку корисну функцію надають мобільні оператори. Також ви можете дізнатися, як дитина витрачає гроші на рахунку, в які ігри грає, або на які веб-сторінки вона заходить.

Тож, плюси користування мобільним телефоном переважають мінуси. Сьогодні мобільний вже не примха та не розкіш, а предмет необхідності для спокою батьків. Якщо ви все ж вирішите придбати цей засіб зв’язку своєму малюку, слідкуйте за тим, щоб він не витрачав забагато часу на телефон. Все ж діти мають бігати у дворі та спілкуватися з однолітками, а не гратися в ігри на телефоні весь день.

Як говорити з підлітком про депресію

У підлітковому віці в дітей часто трапляються зміни настрою, і це цілком нормальне явище. Тому батькам буває важко розрізняти в них поганий настрій і депресію. Крім того, підлітки й самі не завжди можуть чітко зрозуміти, що вони відчувають, не завжди готові ділитися своїми переживаннями з тими, хто навколо. Щоб запобігти депресії в підлітка, батьки мають виявити ініціативу й обговорити з ним цю проблему. Відкрита й довірлива розмова з дитиною може позитивно позначитися на її психічному здоров'ї.

Психологи стверджують, що пік підліткової депресії припадає на вік 16–17 років. Точні причини підліткової депресії до кінця не встановлено, але значна роль у її розвитку належить загальновизнаним стресовим факторам: закінчення школи та вступ до вищого навчального закладу; соціальна напруга; гормональні зміни в організмі. До цього списку можна додати те, що в підлітковому віці діти визначають своє місце в житті, ставлять цілі на майбутнє, намагаються домогтися незалежності тощо. З огляду на всі ці чинники стає очевидним, що ризик розвитку депресії в названому віці достатньо високий.

Батькам буває складно знаходити спільну мову з підлітками, уже не кажучи про випадки, коли розмова стосується такої теми, як депресія. Батьки мають рацію, коли зазначають, що масштаби цієї проблеми величезні і вважають, що її потрібно обговорювати. Однак, щоб почати з підлітком розмову про депресію, необхідно знайти правильний підхід: дотримуватися певних правил, а деяких моделей поведінки, навпаки, уникати.

Розгляньмо декілька рекомендацій, як розмовляти з дитиною про депресію:

• не можна звинувачувати дитину в тому, що вона перебуває в пригніченому стані або викликати в неї почуття провини. Батьки часто припускаються помилки, спілкуючись з підлітком тоном, здатним вселити в нього страх. На основі цього дитина може зробити висновок, що ви переконані у фальшивості її гнітючого настрою;
• потрібно дати зрозуміти підлітку, що ви йому довіряєте. Почніть розмову з фрази про те, що ви впевнені в ньому та його діях. Це допоможе дитині відкритися до розмови та сповнить її впевненістю в собі;
• не можна говорити дитині, що підліткова депресія – надумана проблема, яка розглядається тільки в ток-шоу. У такому випадку дитина може зайняти захисну позицію й закритися від подальшого спілкування;
• варто під час розмови наводити реальні приклади з життя. Продемонструйте дитині, що ви справді стурбовані проблемою підліткової депресії;
• не слід обмежуватися лише однією розмовою з підлітком на названу тему. У батьків може виникнути ілюзія, що одна розмова вирішить проблему депресії, дасть змогу забути про неї раз і назавжди. Зрозуміло, розмова про депресію багато в чому незручна і для дитини, і для батьків, але дуже необхідна, щоб дитина зуміла пережити підлітковий вік без шкоди для фізичного та психічного здоров'я. Тому досить важливо допомогти підлітку впоратися з депресією, і однієї бесіди для цього недостатньо;
• потрібно постійно розмовляти з підлітком про депресію. Зачіпайте цю тему час від часу (але не надто часто), щоб розуміти, що відбувається з дитиною на тому чи іншому етапі її життя. Особливо важливо поговорити з дитиною про цю проблему після значних для неї життєвих змін (наприклад, закінчення школи або переїзд в інше місто).

Якщо дотримуватися наведених рекомендацій, можна домогтися, щоб ваші розмови з підлітком про депресію проходили легко й мали користь для вас обох. Уникайте гострих кутів – і дитина довірятиме вам так, що й сама почне відкрито висловлюватися про свої почуття.

Розмовляти з дитиною про депресію може бути складно. Однак робити це необхідно. Незалежно від того, виглядає ваш підліток пригніченим чи ні, поговоріть з ним про депресію, щоб у майбутньому він був готовий прийняти свої почуття, якими б важкими вони не були.

Спілкуючись із підлітками на тему депресії, багато батьків сумніваються у правильності й корисності цих розмов. Брак твердої впевненості в старших змушує і дитину сумніватися у їх словах. Підлітки дуже тонко відчувають батьківську нерішучість і самі переймають її, іноді в набагато більших масштабах. Тому відкиньте сумніви: розмова з дитиною – це ефективний спосіб уникнути проблеми. У глибині душі підлітки й самі це знають, хоча зовні можуть і не показувати.

Як батькам упоратися з нечесністю підлітка

«Мій шістнадцятирічний син постійно бреше мені, – скаржиться одна мама. – Він бреше про домашнє завдання, про те, що їв на обід, почистив зуби. Він так само прибріхує, щоби показати себе з кращого боку. Уже дійшло до того, що я не вірю жодному його слову. Він зовсім не погана дитина, але я не розумію, чому він бреше, адже сказати правду набагато легше. Що мені робити?». І такі скарги – не рідкість. Справитися із брехнею в підлітковому віці – непросте завдання для батьків.

Психологи кажуть, що діти брешуть з багатьох причин: щоб замести сліди своїх негативних учинків; ухилитись від того, що їм не хочеться робити; щоб наслідувати своїх однолітків. Іноді вони брешуть, щоб захистити інших. Вони можуть сказати «поганий зв'язок», коли розмовляють по телефону з кимось із родичів, не бажаючи зізнатись: «Я не хочу з тобою розмовляти». Вони можуть так зробити, щоб не образити свого співрозмовника. Їм легше збрехати, ніж сказати правду.

Деякі підлітки звикли казати напівправду або все перебільшувати. Можливо, вони вважають, що таким чином зможуть отримати бажане або викрутитися з делікатної ситуації. Як і більшість дорослих, діти можуть брехати, тому що іноді правда здається їм недостатньо цікавою. Це їхній спосіб привернути увагу, зробити себе більш важливими чи привабливими в очах тих, хто їх оточує, отримати підтримку або просто вони не вміють вирішувати проблеми.

Брехня про ризиковану або небезпечну поведінку

Дуже важливо вміти розрізняти брехню, за якою ховається вживання тютюну, алкоголю, наркотиків або ризикована поведінка, від повсякденної брехні, яка вже увійшла в підлітків у звичку. Пам'ятайте про те, що необхідно відразу ж припиняти брехню, яка приховує небезпечну поведінку чи протизаконні вчинки. Якщо ваша дитина бреше про такі небезпечні факти, як вживання наркотиків, алкоголю або крадіжку, вам може знадобитися стороння підтримка.

Чому дитина дозволяє собі брехати?

Підлітковий вік – це складний період, коли підлітки хочуть вписатись у компанію друзів, вони відчувають, що їх завжди в чомусь обмежують, вони хочуть здаватися сильними, хоча ще досить слабкі. Підліткам важко. Для деяких з них брехня – це легкий спосіб позбутися стресу. Дослідження показують, що невелика брехня припустима, але з хронічною нечесністю й перебільшеннями треба боротися, правда, швидше за все, не так, як ви думаєте.

Багато батьків уважають, що брехня – це моральна проблема, але якщо ваша дитина збрехала, то читання нотацій про те, чому брехати погано, навряд чи змінить її поведінку. У більшості випадків діти просто не слухають наші поради. Якщо ви бачите, що дитина постійно бреше, то повинні щось зробити. Порозмовляйте з нею відверто, спробуйте дізнатись, яку проблему вона намагається вирішити. Вона хоче уникнути неприємностей? Вона вважає, що краще збрехати, ніж образити когось? Вона вірить у те, що брехня допоможе їй знайти чи утримати друзів? Коли дитина буде відповідати, слухайте дуже уважно її слова.

Якщо дитина бреше, щоб уникнути неприємностей

Більшість дітей брешуть, тому що вважають, що в даний момент це найкраще рішення. Коли ви зрозумієте, якої мети ваша дитина хоче досягти своєю брехнею, то зможете допомогти їй знайти іншу стратегію вирішення проблеми, більш конструктивну та ефективну. Якщо дитина збрехала, щоб уникнути неприємностей, наприклад, сказала, що винесла сміття, хоча це не так, то поясніть їй, що у вашому домі діють певні правила й існують наслідки їх порушення. Нагадайте дитині про те, що вона не зобов'язана любити правила, але повинна їх дотримуватися для загального блага сім'ї, а отже, і для її власного блага. Також поясніть їй, що коли вона порушить правила та збреше про це, то її чекає покарання ще й за брехню. Якщо ж за брехнею дитини стоїть проблема стосунків із другом чи однолітками, допоможіть їй зрозуміти причини такої ситуації й разом подумайте над можливими рішеннями.

Перебільшення і брехня заради брехні

Якщо ваша дитина бреше не для того, щоб уникнути неприємностей, вам доведеться копнути глибше, щоб дізнатися про те, що відбувається. Скажіть своєму підлітку так: «Ми помітили, що ти часто кажеш неправду про дивні речі. Наприклад, коли я спитала, де мій телефон, ти сказав, що не знаєш, але після цього я знайшла його у твоїй кімнаті. У тебе не було б ніяких неприємностей, якби ти не збрехав. Можеш пояснити, чому ти так зробив?». Якщо ваша дитина перебільшує історію, запитайте її: «Мені подобалась твоя історія, але потім ти почав придумувати щось нереальне. Можеш пояснити, навіщо ти так перебільшуєш події?».

Можливо, ви не дочекаєтеся жодної відповіді. Для деяких підлітків потиск плечима є найкращою відповіддю. Але якщо ви піднімете питання про брехню без читання лекцій і нотацій, то дасте дитині зрозуміти, що брехня не допоможе їй отримати бажане. І вона буде знати, що вам відомо про те, що вона була нечесною.

Діти часто не розуміють, що брехнею можна образити. Нагадуйте їм про те, що брехати неприпустимо. Порозмовляйте з ними про чесність та обман, спитайте, чому вони вирішили збрехати. І пам'ятайте: ви повинні зосередитись на проблемі, яку намагається вирішити ваша дитина, і лише в останню чергу на моральному аспекті брехні. Можливо, ви не зможете повністю відучити дитину брехати, але, принаймні, вона буде знати, що в неї є й інші варіанти, а також ваша підтримка й розуміння.